Структура пізнавальної активності

Компоненти пізнавальної активності Критерії компонентів пізнавальної активності Вчені що визначили
Мотиваційний Тип мотивів що визначають той чи інший тип активності. Мотиви, інтереси, переконання. Пізнавальні потреби. М.Матюшкін Ш.Амонашвілі Д.Годовікова Г.Сирота
Емоційний Позитивне ставлення до діяльності та її результатів. Зацікавленість, подив, старанність, радість та інші почуття у процесі навчання. Ш.Амонашвілі Д.Годовікова Ш.Амонашвілі Д.Годовікова М.Матюшкін
Орієнтаційний Об'єкт пізнання, що має дидактично організаційну форму. Мета. Ш.Амонашвілі Г.Сирота
Змістовно-орієнтаційний Способи та засоби дії з об'єктом з метою його засвоєння. Саморегуляція пошукової діяльності. Дії, спрямовані на вирішення задачі Ш.Амонашвілі Д.Годовікова М.Матюшкін В.Мілерян
Оціночний Дії. Результат пізнавальної активності. Обґрунтування результатів пізнання. Г.Сирота Ш.Амонашвілі Г.Сирота В.Мілерян

Мотиваційний компонент – це такий компонент за якого педагог буде здійснювати міри по стимулюванню інтересу, потреби в рішенні поставлених завдань, щоб породжувати внутрішній процес виникнення позитивних мотивів в учнів. Мотиваційний компонент має велике значення для навчального процесу. Формування мотивації навчальних дій – це відповідальний етап діяльності педагога. Глибокі, міцні, емоційно забарвлені та змістовні мотиви забезпечують ефективність навчально-пізнавальних дій учнів і надають їм конкретну направленість. Через те деякі автори, наприклад, Ю. Бабанський, В. Оконь, розглядають мотивацію навчання як окремий компонент навчального процесу і формулюють відповідний принцип навчання: «До нього можна було внести принцип мотивації, оскільки мотивація присутня у всіх процесах освіти» [Брунер Дж. Процесс обучения].

Оцінно-результативний компонент навчання є таким за якого оцінювання педагогами і самооцінку студентами досягнутих у процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх поставленим навчально-виховним задачам. Оціночний компонент є завершальним у навчальному процесі. Ключове питання – що саме має бути об'єктом вимірювання і через яку систему вимірників визначатися в кожній освітній галузі. Адже результатом засвоєння є знання, способи діяльності, творчі вміння, навички, світоглядні цінності, і кожен предмет має свої особливості і є специфічною часткою в загальноосвітній підготовці». Також необхідно звертати особливу увагу на моделювання системи критеріїв оцінки результатів розвитку освіти.

Цей компонент передбачає оцінку опанування учнями навчальної програми, освоєння певної сукупності знань, формування практичних навичок і вмінь, визначення рівня їх особистісного і професійного розвитку, дієвості як всього дидактичного процесу, так і окремих його компонентів, сформованості мотивації навчально-пізнавальної і професійної діяльності тощо. Також на цьому етапі відбувається контроль і самоконтроль за ходом дидактичного процесу.



Оцінка педагогами результатів навчальної діяльності учнів має бути об'єктивною, систематичною і послідовною. Трудність оцінки полягає у тому, що вона є багатоаспектною. Дійсно, виховну функцію і цінність вона має тоді, коли є, по-перше, правильною (з погляду педагога) і справедливою (на думку вихованця) і, по-друге, відповідає загальноприйнятим критеріям оцінок [14].

Формування пізнавальної активності учнів сприяють їх всебічному розвитку в будь-якій діяльності. Для розвитку пізнавальної активності важливим є інтерес учнів у навчанні. Вчитель який ставиться байдуже до своєї справи не здатен спонукати учнів до активної творчої діяльності для досягнення поставленого завдання. Тому слід зробити так щоб інтерес представляв собою достатньо стійке особистісне утворення школяра, оскільки він є одним з основних мотивів навчання.

О. Біда зазначає, що на вихованні дитячих інтересів позначаються:

- глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалення педагогічної майстерності;

- використання наочних посібників, ТЗН;

- залучення усіх учнів до роботи шляхом створення проблемно – пошукових ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу;

- формування загально – пізнавальних умінь;

- практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і виробництва, а також особистого досвіду учнів;

- індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

- створення моделі педагогічної структури особистості;

- тісний зв’язок уроків із позакласними заняттями [2, с. 353].

Також не менш важливим чинником у формуванні пізнавальної активності молодших школярів є мотивація навчальної діяльності. Мотивація навчання є головним чинником що визначає продуктивність педагогічного процесу, і як наслідок розвиток учня.

Проаналізувавши ряд факторів можна вказати наступні мотиви навчання і відповідно чинники, що впливають на розвиток пізнавальної активності (рис. 1.1.).


Рис. 1.1. Мотиви учіння молодших школярів

Важливо, щоб на уроці учень був налаштований на ефективний процес пізнання, в нього має бути особиста зацікавленість і розуміння виконуваного завдання. Навчання без мотивації пізнавальної активності не може мати позитивний вплив на учнів. Для досягнення необхідного результату використовуються різноманітні прийоми пізнавальної мотивації до навчання:

-проблемні ситуації;

-створення ситуації успіху;

-дидактичні пізнавальні ігри (сюжетні, рольові тощо);

-застосування ІКТ на уроках;

-використання творчих завдань.

Для мотивації до навчання учнів необхідно навчально-виховний процес організовувати раціонально, діти мають виступати активними учасниками пізнавального процесу. Для цього необхідно матеріал викладати зрозуміло, вміти організувати самостійну роботу учнів для того щоб вони могли оволодівати знаннями, уміннями та навичками, діти мають бачити значущість навчального матеріалу, слід добирати цікаві тексти, поєднувати різні методи та прийоми навчання і способи навчальної роботи, створювати проблемні ситуації, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо [7].

Для розвитку пізнавальної активності слід організувати правильно роботу вчителя, приділяти увагу кожній дитині. Учителю слід забезпечити такі умови, щоб учень був суб’єктом навчання. Для цього є наступні передумови:

-умови слід створити таким чином щоб кожний школяр зміг проявити свої здібності в повній мірі, не варто забувати про те що кожен учень має свої особливості тому не можна навчити всіх однаково;

-варто проводити профілактику учнівських помилок;

-слід створити умови комфортні для учнів щоб вони вчилися без страху та охоче;

-вчитель має формувати вільну особистість [17].

Отже, важливим для розвитку пізнавальної активності учнів є правильно організований навчальний процес, учитель має викликати інтерес учнів до навчання, вміти мотивувати їх, а також, важливим є зацікавленість самого вчителя у тому аби його учні мали достатньо розвинену пізнавальну активності. За умови виконання всіх цих чинників учні будуть здатні до самостійності, вмітимуть не лише сприймати готову інформацію, але й осмислювати її та використовувати на практиці, вони будуть всебічно розвинені.




0441573298072345.html
0441601486626849.html
    PR.RU™